Breaking News
Зараз в моєму житті настав період нерозуміння. Мене не розуміє мати, сестра і навіть дружина. Ніколи не думав, що збільшення заробітної плати так змінить моє життя
Я так і не зрозуміла, навіщо вона усе те мені розповідала. Що це – жалість, чи посилене почуття справедливості. Як би там не було, але зустріч з давньою подругою на ринку перевернула моє життя з ніг на голову і повернути усе, як було уже просто не можливо
У Марти характер спокійний, але цю панянку краще не доводити до точки кипіння. Ну, не знаю, як там уже той Петро її дістав, але вона навіть голос не підвищувала, просто узяла і поїхала у відрядження. А далі ми всі від сміху уже й говорити не могли
Мати лементувала, сестра крутилa пальцем біля скрoні. Маринка ревіла: 17 років, при надії, a він простягнув сотню ( «більше не можу») і прoпав
– Я їх прошу мене хоч у будинок людей похилого віку віддати, вони кажуть що то дорого. Тай без пенсії моєї не виживуть. А я на своєму тапчанчику у кухні уже не можу більше. Хоча гріх скаржитись – мені вісімдесят, а я досі дітям допомагаю
Життєві історії
Василь прийшов додому страшенно голодним. Виявивши, що дружини вдома немає, він поспішив на кухню, де сподівався повечеряти чимось гарячим. Але на плиті, замість вечері, він виявив записку

Василь прийшов додому страшенно голодним. Виявивши, що дружини вдома немає, він поспішив на кухню, де сподівався повечеряти чимось гарячим. Але на плиті, замість вечері, він виявив записку такого змісту:

«Коханий, я у сусідки. Ми тут говоримо. Якщо що дзвони».

Василь заглянув в порожні каструлі, потім поліз в холодильник і згріб звідти на стіл все їстівне.

Наситившись бутербродами з чаєм, він ліг в ліжко і заснув.

Дружина прийшла о дев’ятій вечора. Василь тут же прокинувся, і запитав:

– Люба, а ми вечеряти будемо?

– Мені так пізно їсти не можна, – суворо сказала дружина. – Я на дієті.

– А я на бутербродах худну, – зле пожартував чоловік. – Я ж з роботи. Цілий день був за кермом.

– Ну, якщо хочеш, зараз приготую чогось, – невдоволено зітхнула дружина. – Я, взагалі у сусідки вже повечеряла. Але для тебе …

– Цікаво, і чим ви там вечеряли?

– Їй гусака з села привезли. Ось вона мене і пригощала.

– Смаженим гусаком? – вигукнув Вася.

– Так.

– У яблуках?

– Так.

– А я-то думаю, чому ти до цієї сусідки зачастила? – заздрісно промовив чоловік і облизався. – Виявляється, вона тебе підгодовує. А ти мене одними макаронами з ковбасою годуєш.

– Та ні, – стала виправдовуватися дружина, – я до неї ходжу, бо мені її шкода. Вона ж самотня. А хочеш, я попрошу, вона і тебе тим гусаком прямо зараз пригостить?

 – Ти мені пропонуєш ввечері йти до сусідки, щоб з’їсти те що вона приготувала? Це не зручно.

– Зручно, зручно. – Дружина вже взяла в руки мобільний телефон. – Вона знаєш, яка гостинна.

– Не треба їй дзвонити! – майже заволав Василь. – Я не піду! Я краще вже вдома поїм!

Але Люба вже говорила з сусідкою.

– Алло, Таню, у мене тут надзвичайна подія. Чоловік прийшов з роботи весь такий голодний, а ми з тобою забалакались … Що? Привести його до тебе? А якщо він прийде без мене? У мене тут справи … Можна, так? Ой, спасибі … Він так давно не їв гусака … Спасибі, Таню . – Люба захихотіла в телефон. – Зараз Вася прийде. Обов’язково прийде.

Вона відключила телефон і наказала:

– Збирайся, вона вже накриває на стіл.

– Ти… – Вася покрутив пальцем біля скроні. – Я нікуди не піду.

– Підеш, підеш.

– Тоді пішли разом.

– Не можу. Я в душ зібралася. А ти як раз за цей час повечеряєш. Іди, іди, незручно ж, – наполегливо сказала Люба. – Вона чекає. І гусак такий смачний, такий жирний. Як ти любиш.

– Ну, гаразд, – приречено зітхнув, сказав Вася. – Якщо тільки заради гусака … А може, все-таки, разом підемо? Незручно мені одному … Вона ж самотня жінка …

– Іди вже, – засміялася Люба.

Василь пішов, і Люба не поспішаючи відправилася у ванну кімнату.

Минуло хвилин п’ятнадцять. Люба вже включила телевізор, вляглася, на диван.

Минуло ще п’ятнадцять хвилин, а Васі все не було.

Люба стала трошки нервувати, вимкнула звук телевізора, прислухалася.

Потім встала з дивана, пішла в коридор, прочинила двері і знову прислухалась. Якесь внутрішнє чуття наказувало їй негайно вирушати до сусідки за чоловіком, але тепер їй самій було незручно – на кшталт, чоловік повинен був повернутися додому сам, а вона, така ревнива, раптом з’явиться його забирати. Правда ж, недобре виглядає, а Таня подруга.

Не витримавши, вона знову схопилася за мобільник і тремтячими пальцями набрала номер чоловіка, і через кілька хвилин почула голос чоловіка:

– Люба, тут у Тетяночки так багато всього смачного … Я просто насолоджуюся її їжею …

– Ти кого там Тетяночкою називаєш? – Тепер у Люби затремтів і голос.

– Кого-кого … – реготав Василь. – Вибач, мила, але я, напевно, залишуся у сусідки ще на чуть-чуть. Вона і, правда, класна …

– Ах ти…

Люба, відключивши зв’язок, рвонула на вихід, і через п’ять хвилин Вася вже сидів удома на дивані.

З того вечора Люба до сусідки в гості більше не заходила і про макарони з ковбасою на вечерю забула. А Василь більше ніколи не засинав голодним.

Передрук без гіперпосилання на hot-news.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page