Життєві історії
Маю досить неприємний досвід, як виявилося, що у горі з друзями бути легше, ніж у радості. Мені це наочно показала моя колежанка, з якою нас пов’язували дванадцять років
Мабуть, я б і далі не здогадувалася ні про що, не розуміла чому це вони так технічно мене зливають, якби одна з них не набралася сміливості і не
На храм до родини ми їздили колись часто, але потім пішли діти і якось все не було часу. Тепер ми на пенсії, роботи коло хати вже не так
І це в такі роки! Я не звикла говорити за очі і отак просто їй сказала – міняйся, бо конкуренток багато, а на душу зараз ніхто не дивиться.
Розповім вам історію, яка трапилася з моїм другом цього року. Звісно, у кожного з нас, українців, життя перевернулося, але мова зараз піде не про те, а про нерішучість,
Ми познайомилися, коли він був молодим інтерном, а я молодою медсестричкою. Який він був гарний – я не могла відвести від нього очей і закохалася з першого погляду.
Вона мріяла про Айфон з дитинства, звичайно, не буквально, бо тоді вона мріяла аби у них взагалі вдома був телефон. Одного дня мама принесла щасливий пакунок – коричневий
«Ти й так нічого не робиш – спечеш мамі торт»… Я дуже сподівалася, що це страшний сон і тирмання мене за ногу з криком «Мамо, ти знову проспала!»
У сім’ї Андрія та Зоряни все було чудово. Сім’я, як сім’я, батьки працювали, донечка ходила в садочок. Бувало, що чоловік, то дружина затримувалися на роботі. І в цьому
В Олешковій хаті засвітилися вікна вперше за багато років. Сусіди вже шепотіли, що то вернувся Михайло зі сходу з родиною. А куди ще мав тікати? Батьки давно на