На розлучення подавати не буду, але від чоловіка пішла. Друзі здивовані і відверто крутять пальцем біля скроні, адже пішла я жити до свекрухи. Врешті, в тому що між нами сталось саме її вина
Багато хто назве мене не надто й нормальною: я покинула чоловіка і пішла від нього… До свекрухи. Справа в тому, що у мене чудова свекруха, чого не скажеш
Я з легкістю підібрала пароль і змогла нарешті ж побачити, що ж там чоловік від мене такого приховує. Ну я чекала усього, але ось це мене геть з колії вивело
Ми з чоловіком одружені шістнадцятий рік. Термін немаленький, прожите разом ціле життя. Ми завжди намагалися ладнати один з одним, ставилися з розумінням і повагою. Ніколи особливих непорозумінь між
Якось, я прийшов в гості до родичів, втомлений, сумний, спустошений. Хотів трохи поспілкуватися, попити чайку, розтопити почуття самотності в моїй душі. Мені було так погано, що я приліг на підлогу з підігрівом, щоб відпочити
Бутербрат.  Як же добре, коли у тебе є молодший двоюрідний брат, який тебе любить і приймає таким, який ти є! Якось, я прийшов в гості до родичів, втомлений,
Невже я дійсно вийшла заміж за людину, яку ледь знала? Мені завжди про це говорила моя мама, коли була проти мого шлюбу, а тепер я розумію – вона була права. І справа в тому, що мій чоловік просто покинув мене як тільки у нього з’явилася нова посада і гроші
Таке відчуття, ніби я йому потрібна була лише як запасний варіант на випадок, якщо він залишиться в бідності. А тепер, коли у нього є все, йому не потрібна
Цей випадок стався зі мною вчора. Я стояла в черзі на касу і покликала панянку, яка вже йшла і забула свою покупку на касі. Я сказала щось на зразок: – Пані, поверніться! Ви забули свій товар! Як на мене в цій фразі немає нічого образливого, але тут понеслося
Цей випадок стався зі мною вчора. Я стояла в черзі на касу і покликала панянку, яка вже йшла і забула свою покупку на касі. Я сказала щось на
Бойко говорила: Приходжу, він заявляє, так втомився – руки не піднімаються, коли вечеряти будемо? тобто поле зорав, п’ять вагонів розвантажив, колодязь викопав, все сам і все в негоду, руки, натруджені мишкою, у нього не піднімаються, картоплю почистити ними ніяк, краще почекати дві години
У мене майже сто контрольних на перевірку, у мене сім уроків і батьківські збори, у мене Мельник у 10-му «А»! Мельник! хотіла, щоб він мене розумів, схоже, занадто
Свекри постійно надсилають нам сільські закрутки, ми їх не їмо, ставити нікуди і викинути ніяк
З дитинства не люблю сільську їжу і всі ці закрутки-заготовки. Якісь вони неапетитні. Я розумію ще, коли дефіцит і всяке таке, коли душа їжі вимагає, але в наш
Суп – це їжа для бідних. Так Кіра Петрівна вважала. І презирливо кривилася, коли сусід по комуналці дід Пилип над каструлькою чаклував
Дідусь любовно супи готував. Дбайливо різав овочі, тонкими пластиками м’ясо і сало. Кіра Петрівна крутила пальцем біля скроні, а дід з вмістом супу навіть розмовляв: – Варись, миленька
Бабуся принципово не відчинила двері онуку, який стояв і чекав, аби привітати її. Коли наступного дня подруга все ж додзвонилась до колишньої свекрухи, то почула таке, що здорова людина і не вигадає
Нещодавно з моєю подругою стався випадок, який мене геть здивував. Пізно ввечері вона подзвонила мені і розповіла, як її колишня свекруха не відкрила двері своєму рідному онукові, тобто
Батьки незадоволені, що я не хочу бути лікарем і не продовжу «сімейну справу», але хіба заради цього варто так чинити?
Щиро не можу зрозуміти чому мої батьки так до мене ставляться. Невже їм дійсно важливо, щоб я поступила на лікаря і не втілила свою мрію? Я розумію, що