– Ой, як же мені тебе шкода. Така молода, а скоро тебе й не стане. – заголосила циганка. що йшла навпроти. А коли я відмахнулась, додала, – До наступного ювілею ти не доживеш
Я взагалі не вірю всім цим віщункам і їх пророцтвам, але одна така зустріч
З чоловіком був шлюбний договір-все чітко і ясно: квартира навпіл. Свекруха вперлася і хоче більше
Після розлучення моя свекруха зовсім знавісніла. Вона вирішила, що може просто так взяти і
Ми зустрілися втрьох. Його матір’ю виявилася жінка близько 50 років. Вона добре виглядала, але було видно, що дуже хвилюється. Вона розповіла, що їй дуже важко далося рішення залишити свою дитину, але їй довелося це зробити через обставини. Все життя її гризла совість, і ось вона все ж вирішила знайти сина і попросити вибачення. Інших дітей у неї немає, вона розлучена і зовсім одна. Вона дуже довго вибачилася, плакала, розповідала, як їй самотньо було всі ці роки, просила її пробачити. Ми з чоловіком ридали разом з нею. Звичайно, чоловік пробачив її. З тих пір вони стали дуже багато спілкуватися. Я раділа, дивлячись на щасливого чоловіка. Ех, знала б я тоді, чим усе скінчиться!
Мій чоловік виріс в дитячому будинку. Але, незважаючи на важке дитинство, він чудовий чоловік,
– Як це? – щиро здивувалась свекруха, коли я запитала, чи відпустить вона нарешті свого сина у самостійне життя, – Він же мій син? Як відпустити? Ніколи! Я його мама і маю повне право приходити в гості в будь-який час. Я ж хочу як краще! Я що, заважаю тобі прати, прибирати, готувати? Ні, не заважаю! Займайся!
Кажуть, якщо молода сім’я з перших днів сімейного життя живе окремо, то відносини невістки
Семен по молодості і вдома не був. Все по заробітках та заробітках, заради дітей. Усі бідували, а в них достаток. А як не стало дружини, то діти й подякували татусеві. Не дай Боженько такої дяки. Нікому. Ніколи
Семен все життя працював на кількох роботах, щоб забезпечити сім’ю. Був період, коли заготовляв
– Іриночко, Євгеній, пустіть пожити. Син привів в мою однокімнатну квартиру нову жінку, а раптом там складеться, а раптом вона його доля, а раптом хороша, а раптом, а раптом. Я довго не затримаюся, а вам допоможу: діток зі школи і садка забирати буду, готувати буду. І куди мені, якщо не до вас? – так казала моя свекруха стоячи на порозі з валізою рік тому. Тепер же залишати мій дім вона не збирається. Орендована квартира їй не до вподоби – своя ж є. Але там син з двома дітьми і йому ми чомусь повинні зняти житло, аби свекруха змогла повернутись в свій дім
Я не вважаю, що ми зобов’язані дорослого сина свекрухи і його сім’ю забезпечувати житлом
Давати грошей невістці ми уже просте сил не маємо. Сидить вдома і постійно просить:«Дайте грошей дітям на одяг. Ой потрібно на взуття. Кепки малим на літо не маю. Ви ж наша єдина допомога, хто ж, як не ви?». Я все розумію – вдова з двома малими дітьми, але ж ми не повинні цю дорослу панночку утримувати тільки тому, що вона побула кілька років за дружину нашому сину
Два роки тому мій єдиний син пішов з життя. Після цього невістка з онуками
– Ти, що серйозно сам кросівки миєш? – дивиться зі щирим здивуванням на мене товариш, – А дружина тобі тоді навіщо? Це ж вона повинна робити. Ти чого?
Я бігаю щоранку. Так, одного разу зустрів свого знайомого, який теж обожнює бігати. Привіталися
Я була молода красива і зухвала. Мені був потрібен цей чоловік і байдуже, що у нього уже була родина і маленький син. Він став моїм, аж на двадцять років, але учора я побачила його в кафе з молоденькою красунею
У мене є прекрасний чоловік і дорослий син. У чоловіка це другий шлюб. Колись,
Так вийшло, що залишилася я з трьома дітьми одна. І допомоги чекати було нізвідки. Працювала медсестрою в дитячому садку. А коли зовсім не під силу стало метнулася з медицини на фабрику-пральню. Перша зарплата була в чотири рази більша, ніж в садку. Начебто полегшало, і тут обвал
Хто пам’ятає 90-і роки? Голодні 90-ті? Саме голодні. Звалилася державна піраміда. І зарплата пропала.